Зося з вулиці Котячої в подорожі. Книга 8

Остання зустріч читачів з Зосею ознаменувалася збільшенням родини. Героїня зробила висновок, що поповнення спричиняє суцільний хаос, і все це цілковита катастрофа. Можливо, ті, хто має братиків та сестричок, обуряться... Хай там як, та Зосю жодні докори сумління не турбували; чому — вона їх просто не чула через той галас, який щодня панував у домі. Дівчинка частенько сиділа на яблуні й просто спостерігала за мурахоподібним способом життя своєї рідні?. Скоро у Зосі канікули... Для неї безліч вільного часу — цілковита смуга нещасть. Вони разом з Ігою поїдуть до табору, але це вже у серпні... А доти Зося готова або збожеволіти, або втекти поза очі. Єдине, що трохи розряджає напругу — це рідкісні прогулянки з Крісом, які подеколи псувала Ванесска — таємна шанувальниця Кріса. А для Мані — поява нового улюбленця. Єнот Фредерік Полоскун деякий час залишався непоміченим, бо знайдена на Дні народження морська свинка Кавія зацікавила не тільки Маню, а й на превеликий подив і маму. Може, «відвраження» вже відбулося? Про острів Санторіні ходили досить неприємні чутки... Подейкують, що це острів диявола... Рівно стільки інформації подав Михась, коли відпочиваючи прибули на місце. З першого погляду це місце не таке вже й страшне. Всюди квітнуть буґенвілії й велетенські фіолетові й блакитні берізки. А також Санторіні славиться «ослиними таксі». Маня, Зося, Михась та Кшиш кожного дня знаходять собі пригоди, друзів, з якими треба навчитися знаходити контакт, а інколи навіть з їх батьками. Треба знайти час, щоб назбирати черепашок й послухати дивовижні й особливі історії, які вони «оповідають»...