Як її не любити

На позір Ганна впевнена в собі, енергійна та успішна. І навіть сама не усвідомлює, що переживає щось на кшталт посттравматичного синдрому. Повномасштабне вторгнення, тривога за коханого на фронті, біженство, піклування про дітей, конфлікти з матір’ю, спогади про смерть батька і 2014‑й – все це її виснажує.
Жінка промотує в голові минуле, шукаючи причин свого стану й родинних проблем. Це роман про брак відвертості у стосунках – байдуже, родинних чи романтичних. Про те, що війна нещадна й до тих, хто далеко від лінії фронту. Злість, гнів і страх, які оселяються в людях, часто б'ють по найрідніших, по тих, хто найбільше потребує нашої підтримки та любові.