Я буду дивитися, як ти пишеш

Поезії Ніни Кур’яти – філософські, ліричні, настроєві, дуже особисті й водночас такі, що після прочитання ще довго відлунюють у душі образами, темами, враженнями, зрештою – своєю глибинністю.
У книжці час – наче окремий персонаж, що живе поруч з нами, заповнює собою простір, і в цьому просторі зима може змолоти нас на білий попіл, а взаємини мають присмак солі на вустах. Тут в мерехтінні вікон тіні та спогади живуть власним життям, а дерева – наче люди, кожне зі своєю долею.
Читання цих віршів – як занурення у світ, сповнений щемкої відвертості й особливої правди.