Він звав її Сандрою

Полтавщина, 1943 рік. Олександра кохала палко. Все ладна була віддати за теплий погляд Мишка, але він обрав іншу. Хоча навіть його весілля й народження діточок не загасило почуттів дівочих. На селі за її спиною перешіптуються — більше тридцяти років живе, а чоловіка досі не знайшла, дітей у школі вчить, а сама жіночого розуму не має! Була б розумна, давно на залицяння Тимка, місцевого старости, відповіла б і горя не знала б. Особливо зараз, коли в селі на постій німці зупинились.
Вибору в Олександри немає, змушена німецького полковника Еріка фон Маєра в дім пустити. Страшно їй, бо що може проти нього? Та ворог виявляється людиною. І в серці Олександри розквітає почуття. Заборонене, осуджуване, прокляте, але таке солодке…