Світло не в моєму вікні

Начебто це так просто – мати свій дім, близьких і рідних людей, яким ти небайдужий і які бажають тобі щастя та добра. Але «просто» це для тих, хто такий дім має і ніколи не відчував знедоленості.
Насправді багато дітей потребують турботи батьків, які потрапляють в складні життєві обставини. Й, намагаючись вижити, забувають, що поруч з ними їхні діти, яким допомога часом потрібніша й важливіша, ніж самим дорослим.
Й не думайте, що таких сімей небагато. Повірте, їх дуже багато. Дуже…
І тут на допомогу приходять інтернати та спеціальні центри, які замінюють, іноді на тривалий час, рідну сім´ю.
Та чи змиряються з такою заміною діти? Що думають педагоги, коли скривджена рідними дорослими дитина проявляє свій негативізм по відношенню до системи й чужих дорослих? Як виховати цю дитину повноцінним членом суспільства? Що сильніше – батьківські гени чи вчительська любов? Прочитайте цю книгу. Проживіть життям хлопця, який нікому не потрібен, який нікому не вірить, від якого відвернулася дівчина й перестали вірити дорослі.