Сто тисяч. Мартин Боруля. 2 частини з 2 (шрифт Брайля)

В основу сюжету п’єси «Мартин Боруля» Карпенко-Карий поклав факт із життя родини Тобілевичів. Батько письменника тривалий час був управителем поміщицьких маєтків і домагався визнання свого роду дворянським. Його зусилля й сподівання були марними, оскільки в документи вкралася помилка: у старих значилось прізвище Тубілевич, а в нових – Тобілевич. Він, як і герой драми, настільки близько сприйняв відмову в дворянському статусі, що довго хворів і мало не помер.
«Сто тисяч» — трагікомедія на чотири дії, основною темою якої є сатира на людську жадобу. П'єса була написана у 1889 році. Її тематика знайшла продовження в іншій комедії Карпенка-Карого «Хазяїн». Жанр п'єси «Сто тисяч» визначають як сатиричну трагікомедію характерів, бо у творі висміюється надмірна жадоба до збагачення — визначальна риса вдачі головного героя Герасима Калитки. Іван Карпенко-Карий утвердив жанр комедії в українській літературі як універсальну форму художнього відображення життя, показ найрізноманітніших проявів взаємин між людьми, їхнього внутрішнього світу в контексті національних і загальнолюдських цінностей.
Шрифт Брайля.