Синдром листопаду

Побачив світ роман Вікторії Амеліної "Синдром листопада".
Юрій Іздрик у передмові зазначає: "Якби не психічна девіація героя, - що наповнює розповідь дивними, схожими то на галюцинації, то на видіння, мріями, - ми отримали б біографію цілком звичайного нашого сучасника, який виріс у дитячому будинку, пережив бурхливі 90-ті, адаптувався до соціальних змін і дожив до наших днів, актуальним маркуванням яких все ще залишається Майдан, однак і фантастична особливість героя, і його бачення, що пунктиром проходять через усю книгу, малюючи вже не зовсім впізнавану, а іноді цілком загадкову дійсність, і своєрідні авторські притчі, які збагачують простір тексту додатковим виміром, перетворюють "Синдром листопада" на складний поліфонічний твір, де біографічні та історичні реалії далеко не основні елементи конструкції.
Саме за унікальну здатність героя відчувати та переживати чужі страждання автор вплітає українські події останніх років у контекст новітньої історії цілого світу. І йдеться не так про політичні паралелі (скажімо, київського Майдану і на площі Тахрір у Єгипті), як про те, що в сучасному глобалізованому світі немає і не може бути локальних конфліктів..."