Сербські письменники (комплект із 3 книг)

Книга 1. Крамничка "З легкої руки"
Багато читачів кажуть, що, читаючи, вони «поринають у книжку», однак тільки ті, хто сповна опанували мистецтво читання, можуть поринути у неї буквально: пройтися морським узбережжям і нанести на підошвах піску в дім, придбати продукти в магазині, який давно вже не існує в реальності, чи зустріти читача, який саме мандрує тими ж реченнями. Редактор Адам Лозанич, що належить до таких майстрів читання, одного дня отримує завдання – втрутитись у загадкову книжку, про яку немає інформації навіть у Національній бібліотеці. Розмірковуючи, навіщо комусь вносити зміни в текст, який навіть не містить сюжету, а є лише описом розкішної вілли і пишного саду, юнак знайомиться з іншими читачами, переживає дивовижні події і викорчовує рослини, що колись були свідками незвичайної історії кохання.
Книга 2. Три картини перемоги
Звонко Каранович (нар. 1959 р.) - відомий сербський письменник, автор 12 поетичних збірок та роману-трилогії. Почав писати під впливом літератури "покоління бітників", поп-культури та кіно, згодом розвинув власний стиль - "темний неоекзистенціалізм", і довгий час був культовим поетом міського андеграунду. Працював журналістом, редактором, радіоведучим, ді-джеєм та організатором концертів, упродовж 13 років був власником музичної крамниці.
Твори Карановича перекладено англійською, грецькою, угорською, болгарською, македонською, словенською, словацькою, чеською і польською мовами.
Події роману відбуваються в Сербії 1999 р., під час бомбардування НАТО та після нього. Загальна мобілізація не обминула й Джорджа Узелца - Джоле, екстравагантного міського хлопця, примхливого й поверхового члена самопроголошеної урбаністичної еліти. Він повертається з війни позбавленим усіх ілюзій, і в карколомному слаломі крізь корумповані суспільні структури, семиденний фестиваль сексу та боротьбу за голландську візу звільняється від задушливих сімейних і суспільних лещат, потроху пізнаючи себе "справжнього".
Книга 3. Саторі
Музика, книжки, пам'ять – те, що допомагає головному герою вистояти в мандрах «у пошуку втраченого себе». Поствоєнна Сербія, відлік часу розпочинається у 2004 році. Але дороги, автобуси, поїзди, передмістя, бензозаправки на автомагістралях – це лише декорація, так само, як і привиди командирів і солдат на плацу залишеної військової частини. Насправді дія роману може відбуватися у будь-якому просторі, а спогади тут переплітаються з сучасністю і формують її. Це розповідь про самотню, травмовану суспільним і родинним життям людину, яка шукає свого шляху до самовизволення. «Це все для того, щоб розум у безперервному ваганні й русі дійшов до своїх крайніх меж, до глухого кута: потім стається вибух, саторі, просвітлення».