Саломея

Вайлд написав «Саломею» французькою, коли жив у Парижі взимку 1891 року. До постановки її почали готувати у Лондоні в червні 1892 року. Головну роль мала виконувати Божественна Сара – сорокасемирічна Сара Бернар. Однак цензура скасувала виставу на підставі того, що в ній було зображено біблійних персонажів, а це в англійському театрі було заборонено ще з XVI ст. Вайлд, певна річ, дуже обурився. Заборона на показ вистави у Британії тривала аж до 1931 року. Тож уперше її поставили у Франції, в театрі «Евр», осередкові символізму, в Парижі 1896 року. Режисувати її взявся Люньє-по – поборник поетичного театру і керівник «Евру». Сам Вайлд на той час уже був ув’язнений у Редінґській тюрмі за «особливо непристойну поведінку». Оскільки заборона вистави не поширювалася на публікацію тексту, Вайлд довірив переклад «Саломеї» на англійську своєму коханцю лорду Альфредові Дуґласу, а Обрі Бердслі узявся створити до неї візуальний ряд. Переклад автора не задовольнив, тож він допрацював його. А ілюстрації Бердслі теж не пройшли цензуру як надто непристойні для публікації. Відтак «Саломея» побачила світ спершу французькою (1893 рік), а потім англійською (1894 рік). Після Вайлдової смерті у 1900 році «Саломею» на теренах Європи спіткала неабияка популярність, а в 1905 Йоган Штраус написав за нею оперу.