Преферанс на Москалевке

Харків, фатальний 1940-й рік. Світ вже захлинається війною, вже прийшли похоронки з фінської, і все переконливіше звучать чутки про те, що вирок «10 років виправно-трудових таборів без права листування і передач» означає розстріл. Але Місто не має права впадати в «нерозумну зневіру». «Ліс рубають - тріски летять», - виправдовують країну звільнені після викриття єжовщини постраждалі. "Це помилка! Не здавай квитки до цирку, я до вечора повернуся!» - кидають на прощання рідним ті, кого знову затримують. Кінотеатри переповнені, клуби представляють гастролюючих артистів, з відчинених вікон долинають уривки віршів і джазових мелодій, газети вихваляють грандіозні соцрекорди і річницю укладення з Німеччиною пакту про ненапад... Про те, що все це - бенкет під час чуми, здогадуються лише одиниці. Серед них мимоволі опиняється і затятий газетяр Володимир Морськой, який вимушено бере участь в розслідуванні жорстокого подвійного вбивства.