Пармський монастир

Будучи учасником наполеонівських війн, зокрема й в Італії, Стендаль створив чудовий образ цієї країни в одному із своїх шедеврів — романі «Пармський монастир», де органічно поєдналися романтизм і реалізм.
Автор показує, що в роздрібненій Італії першої третини ХІХ століття немає місця таким людям, як головний герой Фабріціо дель Донго, людям з вільною душею і багатою уявою, з палкими почуттями і таким самим прагненням щастя.
Витончене зображення Стендалем героїв роману дає змогу назвати «Пармський монастир» найпоетичнішим твором письменника.