Ніоба

«Ніоба» — книжка про зцілення ідентичності через звернення до колективної пам’яті в індивідуальних образах. Але чи можливо позбутися національної травми через переосмислення власної?
Авторка переносить Овідіїв міф про Ніобу, яка втратила дітей через пиху й гординю, в сучасне, інтегруючи його з історією про українську матір, що втрачає себе як дітей на Сході України. І не лише на Сході, і не лише в цю мить. Так кожна життєва історія набуває архетипного звучання.
Ніоба Лариси Лебедівни — це також квінтесенція досвідів: індивідуального, родового й національного, — це гострий конфлікт пам’ятей переможців і переможених. Непомітно для нас міфотворчість пульсує в несвідомому, є його природним даром, без якого самоусвідомлення неможливе. Тому це книжка про проговорення національної історії устами матері, пригадування забутого, аби врешті-решт його відпустити.