Ніби й не було війни...

Неможливо вгадати «з першого погляду», де розташований цей пляж, якої національності фотограф (та й герої) і що станеться з цими засмаглими молодими людьми за годину, день, місяць. Київ, Туруханів острів, 1943 рік, невідомий мадярський фотограф, який не мав жодних ідеологічних настанов і просто знімав життя, зафіксував веселу компанію, що складається з тих, хто «прийшов» у це місто і жив тут «до приходу». Тобто – з окупантів і колаборантів. Дмитро Малаков пояснює, коментує, тлумачить не лише сторінки архівної знахідки, – читач має змогу вдивитися в обличчя людей на старих світлинах, розглянути краєвиди й будинки Києва, якого вже немає. Ця унікальна книжка без ідеологічних кліше й педальованої риторики змінює уявлення про столицю України часів окупації, про стосунки людей, які пережили той час і ті обставини.