(Не)Свідоме мистецтво. Художні рефлексії. Україна після 2013

Книга досліджує рефлексії сучасної художньої спільноти на події в Україні під час Революції Гідності та війни з Росією, розкриваючи потенціал мистецтва у вирішенні суспільних конфліктів.
У книзі зібрано більше п’ятидесяти інтерв’ю з визначними художниками/-цями, кураторами/-ками й мистецтвознавцями/-вицями, які розповідають про свою громадянську та художню реакцію на сучасні події в Україні. Разом із авторкою вони розмірковують над трансформаційною силою мистецтва у вирішенні суспільних конфліктів та ролі митця в цьому процесі. Книга існує на різних рівнях прочитання: на рівні художнього образу, мистецької рефлексії та документальних свідчень. Тим, хто прагне пізнати та зрозуміти сучасну Україну, вона пропонує скористатись найбезпосереднішою та універсальною мовою — художніми образами.
До книги увійшло понад 100 репродукцій візуальних робіт, наданих художниками/-цями, українськими музеями і приватними галереями.
«Художники/-ці, які фіксують надрив сьогодення, залишають артефакти для майбутніх культурних археологів/-инь. Соціально ангажовані митці/-сткині працюють, бо розуміють піковість ситуації, але навіть ті художники/-ці, які стверджують, що не звертаються до теми війни, у своїх роботах демонструють протилежне. Саме ця зона осмисленого й неосмисленого художнього впливу становить простір цієї книжки».
«Мистецтво має творчий потенціал до виявлення й загоєння, а також силу для налагодження стосунків. Воно стає містком не лише до внутрішнього світу особистості, а й до динамічного ландшафту взаємин між людьми, сім’ями, громадами та націями. Мистецтво поєднує в собі колективний наратив, який охоплює свідчення про страждання, втрату, конфлікт і дискримінацію, а також дає можливість найслабшим бути почутими. Воно здатне створити відчуття безпеки, у межах якого з’являється місце для порозуміння, возз’єднання та прощення» — Олеся Геращенко (Шамбур).