Небо народжених щойно

Поезія Чеслава Мілоша потребує вникливого, заглибленого й делікатного читання, вона насичена численними алюзіями й асоціаціями, що не лежать на поверхні, проте відкриваються лише при поглибленому сприйнятті тексту. Ця поезія шукає собі путь у морі вишуканої філософської рефлексії. Вона перегукується у своїх засадничих мотивах зі світовою культурною традицією, порушуючи та переакцентовуючи одвічні питання людського буття. Дихотомія поміж високою поезією та неможливістю її популяризувати створює дуже цікавий, з особливою інтригою, сюжет зі сприйняттям творчої спадщини Чеслава Мілоша.