Натхнення мовчазне

«Щасливий той, чиї вуста обпалює гарячий вітер кохання і хто не шукає загубленої сльози у витолочених пристрастю високих травах. У стократ щасливіший той, кого на ділив Господь даром вихоплювати з гарячих губ закоханих безтямно свавільні слова солодких мук любові, хто здатен завмерти в подиві й захопленні перед великим дивом єднання душі і тіла та приречено визнати: О геть слова! Нікчемні всі слова, Коли в гаю – лиш ми на цілу вічність, І чебрецем хмеліє голова…» Це слова Миколи Жулинського про талант Василя Простопчука високим художнім стилем розкривати найдивовижніше у людських взаєминах – почуття любові. «Він поет без хімії. Такі поети у нас майже перевелися», – так оцінив творчість Василя Простопчука Микола Вінграновський, а Павло Загребельний ствердив: «Любовна лірика Василя Простопчука звучить як чисте й радісне об’явлення нових надій і вознесень українського слова і українського погляду на світ».У книзі «Натхнення мовчазне» – інтимна поезія Василя Простопчука.Моя любов – велика стрілка бою…Твоя – маленька стрілка… Нам судьбоюЗаведено крутитися… І яЗакохано літаю над тобою.