Мистецькі біографії (комплект із 6 книг)

Книга 1. Саша
Якщо зараз згадують про Олександру Куліш, яка писала під псевдонімом Ганна Барвінок, то переважно як про дружину Пантелеймона, автора «Чорної ради». Але за цим фактом несправедливо зникають і особистість, і творчість цієї письменниці. Її подружнє життя не можна назвати щасливим — чоловік був людиною не тільки творчою, але й пристрасною. І хоча Барвінок називала себе першою українською письменницею і зазначала, що почала писати задовго до того, як з’явилися народні оповідання Марка Вовчка (Марії Маркович), можна вважати, що почалося все від образи: Куліш аж надто захопився Марком Вовчком, а незабаром виявилось, що цікавить вона його не лише як письменниця...
Так хто ж все-таки був першою українською письменницею — Ганна Барвінок або Марко Вовчок? З кого все почалося?.. І чи важливо це насправді? Адже обидві були першими жінками, які шукали себе і своє місце у чоловічому світі.
Книга 2. Квітка
Вона народилася в Америці і була б справжньою американкою, якби не одне «але» — її батьки-музиканти були емігрантами, походили з України і двох своїх доньок виховали у любові до своєї батьківщини. В родині завжди звучали українські пісні.
Голос відомої співачки Кейсі Цисік був голосом всесвітньо відомих компаній, корпорація «Ford» дарувала їй останні моделі автомобілів, вона співала на бек-вокалі у Майкла Джексона, Вітні Г'юстон та у інших відомих співаків, її спів хоч раз та почули понад 20 мільярдів людей, що майже втричі більше за все населення планети... Але у неї була одна мрія — щоб українські пісні звучали по всьому світу.
Квітка Цісик... Маленька, тендітна, завжди усміхнена... Голос цієї співачки не можна забути — він має якусь містичну силу, заворожує і лікує...
Звідки ж взялася на чужині, в самому центрі Нью-Йорка, чарівна українська квітка, яка знала таємний код української душі?
Книга 3. Утікач Тодось
Тодось Осьмачка (1895–1962) – видатний український поет і прозаїк, який не підкорився сталінським душогубцям, хоч ті й випустили «на нашу землю із самого споду людської злоби найлютіших собак в образі людей». Він не залицявся до влади, не продавав себе і рятувався від арештів, вдаючи божевільного у божевільні. Письменник виїхав за кордон у надії перехитрити «агентів гепеви» і боротися зі Сталіним за допомогою Слова. Але «комунівські відьми» разом зі справжнім божевіллям знайшли його і там. Тодось боровся до кінця, не знаючи, чи стане світ кращим. Довго не знали про це і його читачі в Україні, яким він адресував свої найболючіші одкровення. Бо їх теж «опромінювали всепроникливими струмами» пропаганди й брехні. Та якби Осьмачка раптом дожив до нашого часу, певно, нарешті він знайшов би ту «справжню Україну», яку весь час шукав і про яку боліла його душа й переймався розум. Україну, якою ми можемо пишатися, а не тільки любити.
Книга 4. Оля
Поки одні співчувають її самотності, інші на пальцях перераховують її чоловіків…
З дитинства Ольга розуміє, що вона «не така». Її сила лякає і притягує, її почуття і пристрасть горять вогнем. Але вона сама — згоряє чи гартується?
Ось він, ідеал: розумний, інтелігентний Маковей. Негідник чи рятівник? Злочинець чи жертва? Чи витримає кохання сильної жінки? Бо ж власні «скелети в шафі» не дають про себе забути. На шляху їхнього спільного щастя багато тіней з минулого.
Кобилянська. Про неї знають все, але її не знає ніхто. Щоденники, листи, твори... Найбільша містифікація української літератури, створена нею самою. Роман «Оля», володар Гран-прі «Коронації слова-2020», не про письменницю, а про жінку. Пристрасну, вперту, але з власними комплексами та помилками, живу...
Це дебютний роман Ольги Саліпи, що відома як поетка і авторка малої прози.
Книга 5. Ужвій. У піжмурки з долею
Повернення до минулого є своєрідною грою у піжмурки з фактами, домислами, з бажанням говорити правду і ховатися від неї. Гра стає особливо захоплюючою, коли її учасники – непересічні особистості, знакові для своєї епохи. Героїня книги – Наталія Ужвій, визначна актриса, красуня і муза митців. У неї закохувалися, її наслідували, обожнювали. Ця розповідь є своєрідною спробою авторки, пов’язаної з Наталією Ужвій родинними зв’язками, розгадати код родової пам’яті, розгледіти за символами, знаками, невипадковими випадковостями, приховане за лаштунками долі героїні.
«Ужвій. У піжмурки з долею» – четверта художня книжка письменниці, науковця, перекладача Наталії Колесніченко-Братунь, що наскрізь пронизана щирими зізнаннями, невдаваними емоціями, відвертими розповідями у пошуках неоднозначних відповідей.
Книга 6. Зеров. Поховальний промовець
Соля — магічна істота, Перехресниця, опиняється у Києві 1917 року в пошуках того, кого має захищати. Перехрестя Києва приводять її до таємничої «ложі» Георгія Нарбута, знайомлять з Миколою Зеровим, викладачем гімназії, який часто виголошує поховальні промови, та Павлом Тичиною, помічником хормейстера в театрі Садовського. Київ відкриває їй страшну таємницю: Зеров небезпечний для того, чиє життя вона має берегти. Соля вирішує відвернути небезпеку за будь-яку ціну. Однак вона поки не знає, що магії Перехресників протистоїть жорстока реальність сталінського тоталітарного режиму.
«Зеров. Поховальний промовець» — перший роман Євгенії Кужавської, яка дебютувала у збірці моторошних історій «Дотик зачаєного жаху» 2017 року з оповіданням «Кальвадос».