Майн Кайф

Легенда українського письменницького андеграунду Володимир Цибулько змінюється, і "книга для народу" "Майн кайф" стала хоч і обережним, але незаперечним підтвердженням тому. На перший погляд, "вродє всьо как всєгда"- у текстах постають гротескно-напівкарнавальні картини української дійсності. Втім, це трагічний вселенський карнавал, який дозволяє поетові в іншому тексті кинути максималістський, проте, багато в чому справедливий присуд. Але раптом за буфадою, де в одному ряду "наступають фашисти з ними власівці і будьонівці досаафівці і моссадівці піонери і браконьєри але більшість НКВД", проривається зболений голос без маски. А в останньому тексті, названому "Вовкодави.Апологія терпіння", Володимир Цибулько таки справді шукає нову іпостась. Втома від масок, від всенародної Абсурділовки, повернення до себе справжнього логічно виводять ліричного героя на дорогу на Канів. І то не просто естетичнийсимвол. Саме на Канівщині знаходить те село, у якому Цибулько написав свій перший вірш і з якого потім вирушив завойовувати світи. Дорога на Канів - то дорога до себе. І вже не іронічне жанглювання масками, а пряма мова, з болісним розчаруванням готова зависнути в трагічній пустоті, непочута і для більшості незбагненна.