Кілька років зими

Спеціальна відзнака Всеукраїнського об’єднання любителів фантастики «ВОЛФ».Це — химерна та незвичайна історія, роман-притча про сумний світ, де фантазувати заборонено. Де казкарство карається, а бути письменником — це не тільки безглузде, але й небезпечне для життя заняття. Де непокірних засилають до страшної «Зони Мороку» або катують перед загадковим «Сірим екраном». Але не все так безнайдійно, як здається, коли з’являються однодумці...І наприкінці всього буде початок.Головний герой роману — колишній письменник-казкар, який вже давно нічого не пише. Розчавлений безжальною системою, зневірений у житті, він випадково зустрічає жінку з помаранчевим волоссям. За її допомоги він згадує забутий присмак чуда та своє призначення писати і знаходить у собі сили подолати систему. З цього моменту, власне, і починається справжня історія героя...Валентин Терлецький, рок-музикант, телеведучий, письменник: Це — моя найсильніша річ, яку я писав 19 років в цілому. В книзі багато алюзій на сучасний світ і новітню історію України. Заборона казок, власне, як і мрій в цілому, що покладено в основу сюжету, перегукується з тією реальністю, в якій Україна опинилась кілька років тому. А намагання цю мрію повернути — з сьогоденням. У романі є соціальний стрижень — виживання людини за екстремальних умов, гноблення інтересів певних верств суспільства, боротьба за свої права.Маріанна Маліна, письменниця: Твір заслуговує на пильну увагу читачів та критиків. Можливо, ми станемо свідками народження свого власного українського Маркеса. До того ж, роман закінчується дуже несподівано й читати його, безперечно, справжнє задоволення!