Казка про зимову дівчину

Ці повіді, неначе загублене в часі мереживо, сплетене зі снів та билин. Добуті вони з вуст старих характерників, та ніде правди діти, та відуни того й не приховували, - навіть їм самим вже не завжди під силу розрізнити, де у тих повідях сни, а де достеменна Ява. Однак, якщо уважно дослухатися до власного серця, казали вони, то воно обов’язково вкаже слушну дорогу, казали вони. А так воно чи не так − вирішуйте самі.