Йду проти себе

У новій прозовій книжці Юрія Завгороднього представлено новеліс тичні візії автора до проблем відповідальности кожної людини за все, що діється на нашій Землі, деякі з них друкувалися раніше за скоро ченими варіантами в «Літературній Україні», журналі «Дзвін». У поетичній метафористичній манері подаються монологи героїв новел, іноді болючі, оскільки йдеться про відверту боротьбу із собою, зі своїми потаємними думками, із самоаналізом здійснених учинків і ставленням до того, чого не смів учинити. Дії, вагання, бездіяльність і роздуми неперсоніфікованих героїв відбуваються у тій самій вигаданій автором країні, що й у попе редній книжці новел «ЗЛАМ» («Кальварія», Львів, 2001), тому автор знову попереджає читача, що марно шукати натяків на вчинки конкретних людей — його друзів чи недругів.Окремо представлено ранню роботу Юрія Завгороднього, ще із давніх студентських років, у якій уже простежується потяг автора до «подорожей у себе», — тої самої боротьби із самим собою та пошуку мотивацій для взаємопорозуміння з подібними до себе.