Історія формування прислівників місця української мови

Монографія присвячена вивченню історії та динаміки розвитку фонетичних, словотвірних, семантичних та граматичних характеристик прислівників місця в українській мові ХІ–ХVIII ст. У праці охарактеризовано процес адвербіалізації як основне джерело поповнення прислівникової системи та визначено моделі їхнього творення у різні періоди розвитку мови; погрупувано залежно від словотворчих, морфологічних та семантичних характеристик прислівники місця протягом усього періоду їхнього розвитку; висвітлено особливості формування і функціонування прислівників місця різних зразків творення у формально-граматичному аспекті від індоєвропейського періоду до сучасного стану мови.
Подано докладний аналіз семантичної динаміки локативів протягом їхнього часу формування; описано граматичні властивості досліджуваної групи слів; виконано порівняльно-зіставний аналіз різночасових станів лексико-граматичного класу прислівників місця української мови.
Лінгвістичний аналіз зроблено на основі рукописних пам’яток і стародруків, а також опублікованих текстів XI–XVIII ст. історіографічного, художнього, ділового та конфесійного стилів. Долучено також матеріали лексикографічних праць (нормативних, діалектних, історичних, етимологічних української та інших слов’янських мов), наукових статей; проаналізовано 8000 слововживань, відібраних із близько 90 джерел.