Игорь Гарин (комплект из 2 книг)

Книга 1. Прокляті поети
Ігор Гарін - літературний псевдонім відомого вченого-фізика, професора, доктора фізико-математичних наук, лауреата Державної премії України І. І. Папірова. Довгу, 60-річну, наукову роботу він поєднує з письменницькою та публіцистичною діяльністю. Ігор Гарін - один з найбільш публікованих письменників України, перу якого належать понад 110 книг, виданих загальним накладом більше 1,5 млн. примірників.
У мистецтві модернізм згодом стає класикою. Феномен прóклятості, знедоленої людини, невизнаності - природна реакція «академіків» на геніальне новаторство і сміливість юності. «Прóкляті поети» - яскраве свідчення творення нової геніальної поезії з модерністською тематикою і стилістикою, змістом і формою.
«Століття Бодлера» за значимістю і ступенем впливу на культуру XIX століття можна порівняти з «століттям Джойса». У широкому сенсі слова «прóкляті поети» - більшість художників, бо «прокляття», що тяжіє над ними відображає глибину екзистенціального дарунка або стан між жахом і захопленням життя, здатністю чути найтихіші шепоти «поклику Буття».
У цій книзі читач зможе простежити життєві перипетії і поетичні шукання великих поетів Франції XIX століття, художні відкриття яких мали визначальний вплив на розвиток світової поезії в цілому, в тому числі - на пошуки і досягнення російських символістів Срібного століття.
Книга 2. Невизнані генії
У своїй новій книзі «Невизнані генії» Ігор Гарін розповідає про нелегку, часто трагічну долю геніїв, визнання яких прийшло тільки після смерті або, в кращому випадку, наприкінці життя.
При цьому автор докладно зупиняється на питанні про природу геніальності, аналізуючи багато з існуючих на сьогодні теорій, що пояснюють цю саму геніальність, починаючи з теорії генетичної схильності та закінчуючи теоріями, що пояснюють геніальність психічними або фізіологічними відхиленнями, наприклад, наявністю синдрому Морфана (він був у Паганіні, Лінкольна, де Голля), гіпоманіакальної депресії (Шуман, Гемінґвей, Рузвельт, Черчилль) або сексуальних девіацій (Чайковський, Уайльд, Кокто та ін.).
Але в усі часи геніальних людей вважали обранцями вищих сил, які повинні спрямовувати людство. Самому автору близьким є розуміння геніальності як Богоприсутності, тому що Бог - творець усього сущого, а генії за своєю природою теж творці, що створюють основу людської цивілізації як в матеріальному (Менделєєв, Гаусс, Тесла), так і в моральному плані (Бодхідхарма, Ганді).