Хвороба Лібенкрафта

Прагнучи осучаснити власну прозу традиційного кшталту, в якій колись переважали піонерські оповідання про санітарочку Раю, відомий літератор Олександр Ірванець вкотре вдався до опису реальності в дусі «альтернативної історії». При цьому (у новому романі) він використовує вже випробувані моделі цього екзотичного жанру, які (від часів своєї появи в сучасній російській літературі) не відпускають нашого автора зі своїх спокусливих стилістичних обіймів. Так, дебютний роман Іранця під назвою «Рівне / Ровно» нагадував хрестоматійний твір «1984» Джорджа Оруела, наступна «Очамимря» була переспівом «Кисі» Тетяни Толстої, а вже його нове твориво «Хвороба Лібенкрафта» про звільнений внутрішній зір відсилає до постапокаліптичних страшилок на зразок «Бібліотекаря» Михайла Єлізарова й «Списаних» Дмитра Бикова.