Ганеман

«Ганеман» – це майстерна, вишукана оповідь, в якій історії окремих, «маленьких» людей переплітаються з долею Вільного Міста Данциґа. Міста, котре змінює своїх мешканців, назву (на Ґданськ), деякі зовнішні атрибути, але зберігає той Genius loci, що вабить і полонить своєю неповторністю. Хтось із критиків, характеризуючи роман Стефана Хвіна «Історія одного жарту», написав, що це «спроба реконструкції ґданських місць і подій, котрі з роками перетворюються на скарб духовної генеалогії, в приватний літературний міт», – так можна сказати і про «Ганемана». Ганеман – один із головних героїв роману, німець, котрий, утративши кохану, байдуже ставиться до того, чи залишитися в Ґданську, чи тікати на Захід. Ганеман постає «робінзоном», який намагається з того, що залишилося – речей, спогадів, – зліпити нове життя. Через нього, а також очима «прибульців» зі сходу (поляків), письменник відстежує, як міняється місто. Світ речей, котрий посідає в романі чільне місце, слугує символом знищення, назавжди втраченого минулого. У сюжетну канву також уплетено історії двох відомих самогубств: Гайнріха фон Кляйста з Генрієттою Фогель та Станіслава Іґнаци Віткевича (Віткаци), що посилюють напругу навколо подібної спроби Ганки, українки.