Эсимде

Олександра Виноградова - п'ятирічна дівчинка, яка живе у довоєнному Ленінграді. У місті палаців, мостів, фонтанів та комунальних квартир. У вихідні її водять у кафе «Норд», у будні — на фільм «Тимур та його команда». Катають на річковому трамваї та розповідають байки про невський льодохід.
Друга половина 1941 року стає часом великих випробувань. Спочатку з сім'ї йде батько, потім — війна, блокада, голод. Не залишається ні батьків, ні дбайливих сусідів, ні Неви. Тільки зима, яка з'їдає все на своєму шляху.
Дорога до щастя виявляється надто довгою. Вона в'ється між горами, ущелинами, вздовж теплого берега Іссик-Куля. У дівчини з'являються нові батьки, друзі, захоплення. Нове сонце і несміливі серцеві почуття. А ще – молитва, що складається з одного слова. Героїня безупинно повторює «есімде», що означає «пам'ятаю кожну прожиту мить».