Джмелиний блюз

Щойно у видавництві «Український пріоритет» побачила світ нова збірка поезій знаної української поетеси й прозаїка,есеїстки й публіциста, відомої журналістки Надії Степули «Джмелиний блюз». Це – не лише справжнє свято для простих шанувальників поезії, а й вишукана пожива для гурманів, адже поезія Степули – цілком окремішній острів у не такому вже й великому морі української інтелектуальної елітарної та ще й жіночої поезії. Що тішить найбільше – цей острів залюднений! На ньому живуть і люблять, страждають і творять, відчувають і співчувають, на ньому вирують пристрасті, але панує ніжність. На цьому острові цвітуть квіти й шепочуть травинки, листи ще пахнуть листям, а птахи і звірі – не щось чуже, а рівноправна складова цього високого життя у слові! І ми з подивом пересвідчуємось, що, виявляється, немає жодного антагонізму між бездоганною логікою вишуканого раціо й тендітністю та вразливістю найтоншої емоції. Але тільки тоді, коли обидві вони – справжні! На цьому острові – все справжнє: чарівні світанки й самотні ночі, пронизливий вітер і львівські леви, висока естетика стилю й цнотлива етика почуттів, природна присутність душі у кожній краплині Космосу і непідробна її зболеність за всенький цей шалений світ, що рветься в Хаос...Надія Степула інтуїтивно відчуває всесвітній тренд космогенезу – процес Божественної еволюції, розгортання Духу із матерії, Його вивільнення із добровільного полону, тому її поезії наскрізь просякнуті Його, Духа, присутністю, у них немає приреченості й безвиході, скільки б жалю і печалі вони не містили, вони життєствердні й наскрізно світлоносні, хоч ти і розумієш, що «блюз – це, коли хорошій людині сумно»...