Давай не будем уходить

Мама ніколи мене не любила. Я не знала материнської ніжності, турботи, не відчувала підтримки - замість цього закиди, холод і байдужість. Вона кинула нас з батьком на мій сімнадцятий день народження. Але доля виявилася до мене прихильною: втративши матір, я в той же час знайшла подругу. Тіна стала для мене найближчою людиною. Вона дала мені те, що я завжди мріяла отримати від мами. А ще у Тіни є брат Даня. І у нас з ним все взаємно. Утрьох ми стали нерозлучні. І все було б чудово, якби не Олег, чоловік Тіни, цинічний хижак. Я бачу, як він маніпулює моєю подругою, але ніяк не можу вплинути на це. Якби тільки я знала, що скоро втрачу найближчу людину...