Чеська пареміологія в генетичному, лінгвокогнітивному і дискурсивному висвітленні

У монографії досліджено пареміологію чеської мови з погляду її походження, лінгвокогнітивної характеристики і дискурсивної практики. Залучено до розгляду широкий діапазон джерел (від XIV ст. до сучасності), які зумовили формування паремійного фонду чеської мови, простежено становлення термінологічної системи чеської пареміології в східнослов'янському компаративному контексті, запропоновано періодизацію чеської пареміології. Уперше в лінгвістичній богемістиці схарактеризовано чеську пареміологію в рецепції культурно-історичного досвіду: античного та біблійного спадку, впливу німецької та української мов. На засадах когнітивної семантики проаналізовано базові культурні концепти як ментальні вмістища мовно-культурних смислів, релевантних для чеської лінгвокультурної спільноти. З прагмалінгвістичних позицій вивчено чеські паремії як соціопрагматичне явище дискурсу, які виявляють динаміку ментальних дій мовців у мовній діяльності.
Для філологів, культурологів, викладачів, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться проблемами взаємодії мови, культури, мислення.