Черта невозврата

Йому не потрібно було щось вигадувати, щоб змусити матір страждати. Болем віддавався кожен кинутий на нього погляд. Тривога не полишала в її душі місця нічому здоровому і зрозумілому, нічому, що було основою її життя. Те, що вона відчувала, неможливо було виразити словами. Вона насилу могла говорити, такою сильною була біль в серці. Хлопчик, яким вона його знала і любила, більше не існував. Його поглинула зла сила, якій він не протистояв в хвилину слабкості, захопила його залізними щупальцями.
У чому ж її вина? Що вона зробила і сказала? Або чого не зробила і не сказала? Чи можна ненавидіти свого сина за те, що він став таким, або продовжувати любити його за те, яким він був раніше?