Часолов

Цівка, що сотається від книжки до книжки, є лише липавою, що тримає тебе з того вечора на світі, бо що є вірш, як не сильце для часу піймавшись до якого, врешті сподобишся збагнути щойну присутність свою, як чин заскоченого на гарячому.