Брами Всесвіту

Надзавдання поета, як творчої особистості і як людини – це долання буденності, в яких би проявах вона не була. Авторові книги поезій «Брами Всесвіту» нелегко відстоювати свій шлях до зоряного світу, долаючи буденність. Перш за все доводиться долати не зовнішні перепони, негаразди життя. Найважча боротьба – з собою і за себе. Це відчутно в поезіях Олександра Гунька. Неможливо змінити світ, не змінюючи себе, але змінити себе непросто. Цього «непросто» поет і не уникає, інколи і не може здолати «неземну печаль і втому». Цим лише посилюється довіра до його поезій. Поет одержимий можливістю вийти за межі буденного та зробити кроки до Всесвітнього, він все одно намагається «мчати в зоряні світи» і висловлює поетичну пораду тим, кого пригнічує сумління – жити «повіривши у надзвичайність».О.Гунько в своїх поезіях створює цю саму «надзвичайність». Він її нагнітає в поетичному розумінні слова і підіймає планку поетичного світогляду своїм безмежним захопленням масштабами Всесвіту і висотою його цінностей. Майстерність поета демонструють і по-філософському споглядальні вірші, вірші, присвячені українським письменникам та поетам Григорію Тютюннику, Володимиру Свідзінському, Олесю Жолдаку та іншим. Дуже проникливі та правдиві вірші поета, присвячені Україні. Економність вислову, очевидно, привела О.Гунька до хокку – коротенького трирядкового вірша у японській поезії. Поет віртуозно володіє хокку, довіряє цій формі найсокровенніші думки – про людину, сутність життя, кохання, світ природи і про вагу слова. Чи відкриються Брами Всесвіту ? Відповідь на це питання поет залишає читачеві… Читайте!