Берестечко

Всеприсутній у століттях, Богдан Хмельницький Ліни Костенко - грандіозна постать на роздоріжжі Європи. Людина, що зводить державу, бунтар, що кидає виклик усталеній системі, пристрасний закоханий чоловік, спопелілий від зради, стратег і полководець, софістикований дипломат, безпритульний бранець власник помилок та історії, голос гідності й свободи - таким є гетьман України віч-на-віч зі своєю поразкою. Велич історичного призначення та драма самотньої людської душі - ці два виміри нерозривно пов'язані у творі. Відроджений в новій любові гетьман знову стає на чолі повсталого війська. Суверенність держави народжується з вистражданої індивідуальної свободи і зрілої людської волі. Роман у віршах "Берестечко" творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність - від середини 1960-х до кінця 1990-х. ХХ століття впізнає себе в ХVII-му. Україна знову змушена долати фатальну циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням руїни людини і народу. Перемога над поразкою - основний філософський і психологічний код цього твору. Художнє оформлення Сергія Якутовича творять разом з романом у віршах неповторний мистецький синтез, доповнений глибокою аналітикою - статтею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко та статтею Володимира Панченка про "Берестечко".